Традиційно напередодні Великодня українці випікають запашні паски, готують різноманітні страви, прикрашають дім і розписують барвисті писанки. До свята готуються всією родиною, адже воно є одним з найулюбленіших і найбільш важливих в українському календарі, навіть не зважаючи на обставини сьогодення.
Минулого тижня, в приміщенні Музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка відбувся "Майстер-клас з писанкарства та Великодньої випічки".
Тоді відвідувачі дійства, а їх було більше ста осіб, працювали на чотирьох локаціях, де знайомилися з технологією та традиційним розписом гуцульських писанок, а також - старовинними рецептами й оздобленням традиційної Великодньої випічки.
 
Не всі звичайно змогли добути захід до кінця, а тому ми, як і обіцяли, розпочинаємо серію публікацій про головні Великодні традиції нашого краю.
Історія писанкарства розпочинається з далекого минулого, ще з часів язичницького культу, в якому вона була важливим елементом різноманітних обрядів і ритуалів, пов’язаних з річним циклом відродження природи. Адже в давнину яйце вважалося символом сонця, весняного пробудження природи, зародження життя і продовження роду.
 
Звичай розмальовування яєць не зник і після прийняття християнства в Київській Русі, тоді й тепер писанки стали одним із символів великодніх свят.
За традицією, розпочинали писати писанки з другої половини великого посту, а найбільше їх виготовляли в четвер і cуботу перед Великоднем.
 
Поступово, зі звичайного обрядового звичаю створення писанок переросло в повноцінний вид народного декоративно-прикладного мистецтва, а певного занепаду традиція писанкарства зазнала лише протягом правління радянської влади, коли розпис писанок суворо заборонявся і переслідувався.
На щастя, сьогодні давні традиції відроджуються!
 
Писанки — це один з найскладніших способів розпису яєць, коли на сирому холодному яйці майстрині виводять візерунки гарячим воском за допомогою писачка.
 
Писачок — невеличка дерев’яна паличка, на якій закріплюється резервуар для розтопленого воску з кінчиком для малювання.
 
Після написання першого узору яйце кладуть в розведену холодну фарбу, починаючи з найсвітлішої, обтирають, воском наносять нові елементи орнаменту і кладуть в іншу фарбу (як правило, темнішу і контрастнішу).
 
До слова, головним секретом інтенсивного та рівномірного нанесення кольору на шкаралупу є попереднє знежирення яєць. Для цього їх безпосередньо перед фарбуванням на 30 секунд занурюють у розчин оцту (2 столові ложки на 1 літр води).
 
Коли всі шари фарби висихали, писанки раніше ставили в гарячу піч і чекали, поки віск повністю розтане і стече з яєць. А яйця тим часом готувалися.
Зараз яйця ставлять в духовку або виготовляють писанки на видутому яйці.
 
Також, ми рекомендуємо натерти пофарбовані яйця соняшниковою олією після того, як вони підсохнуть. Це надасть їм блиску та продовжить термін зберігання вже варених яєць. Адже рослинний жир, потрапляючи у мікротріщини в шкаралупі, герметизує їх і блокує доступ кисню.
 
В розписі можуть бути використані геометричні фігури, елементи рослинного і тваринного світу.
 
Цікаво, що писанки різних регіонів України не схожі між собою, вони відрізняються нанесеними елементами і кольорами. Найскладнішим вважається розпис з Гуцульщини. У нас візерунки є дуже деталізованими, а лінії — тонесенькими.
 
На сьогодні писанку вважають одним із найголовніших надбань української культури. У ній зашифровано елементи світу і природи, традиції минулого, національне світобачення.
 
Символіка кольорів теж має велике значення при написанні писанки. Осними кольорами наших писанок є: білий, жовтий, червоний, зелений та чорний. А сполучення кількох кольорів з візерунками в орнаменті з чотирьох-п’яти фарб символізує родинне щастя, мир і успіх.
 
Згідно з давніми віруваннями українського народу писанка наділялася магічними силами — вона приносила добробут і щастя, достаток і здоров’я, захищала людей від усього лихого. Тож розписувати її можна було лише в гарному настрої та з добрими думками.
________________
Використані джерела:
2. Фото - Вадим Перетятко.