22 червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства.
Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми.
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000, сьогодні «День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні».
Україна зазнала найбільших втрат за період війни. Згідно з даними, які були опубліковані істориками, Друга світова війна забрала життя 5 мільйонів українських військових, 5 мільйонів мирних жителів та ще 2 мільйона стали примусовими гастарбайтерами у нацистській Німеччині.
Сьогодення історії нашої держави навчає нас особливо гостро усвідомлювати ціну свободи, миру та безпеки. Адже на нашій землі знову ведуться активні бойові дії. Тож священним обов’язком кожного із нас є – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв зі зброєю в руках наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
З повагою,
Голова Вижницької районної ради Михайло Андрюк
