На приміщенні редакції газети «Вижницькі обрії» відкрито барельєф на честь письменника, журналіста, громадського діяча Івана Петровича Гришина-Грищука, який працював у районці в 1956 – 1959 роках.
На урочистості з нагоди цієї події прийшли представники влади, громадськості, творча інтелігенція Вижницького і Косівського районів.
– Це була непересічна особистість, – так розпочав свою розповідь про Івана Гришина-Грищука заслужений журналіст України, поет Степан Кириляк. – Він прожив складне життя, але, незважаючи на примхи долі, став відомим письменником. Двічі потрапляв у німецький полон. Був засуджений на 20 років сталінських таборів за націоналістичну діяльність. Звільнений і реабілітований у 1956 році. З того часу оселився у Вижниці і почав працювати у районній газеті, яка тоді мала назву «Верховина».
Степан Кириляк коротко розповів про його шлях в літературу, про його творчість, інтегровану в європейську культуру. Серед відомих книг назвав «Лейтенант Альбер», «Уроки фрау Кольвіц», «Дні і ночі під Воркутою» та інші. А стаття «Читаючи святе письмо» – то мудрий заповіт нам, сущим на цій землі, згусток великого досвіду письменника й філософа який, живучи у мальовничій Вижниці, став відомим на всю Україну та далеко за її межами. Такого таланту не скоро матиме наш край.
Щирим, зворушливим був виступ сина Івана Гришина-Грищука п. Богдана, який зініціював виготовлення барельєфу, у сім'ї якого свято бережуть пам'ять про чоловіка, батька, дідуся, прадідуся. Він поділився спогадами про нього. Розповів, як той вболівав за долю України, радів, що вона здобула незалежність, брав участь у різних патріотичних заходах. Мав багато творчих задумів, бо добре усвідомлював своє призначення на цій землі. Але, на жаль, відійшов до вічного прихистку. Не використав свої потенційні можливості і у районній газеті, бо був звільнений з посади відповідального секретаря, як політично неблагонадійний. У яку точку колишнього Союзу не закидала доля, яку тільки роботу не доводилося виконувати, далеку від його творчого інтелекту!
Богдан Гришин-Грищук подякував скульптору Володимиру Римару за бездоганне виконання барельєфу. Право відкрити його ведуча торжества – головний спеціаліст відділу культури райдержадміністрації Ангеліна Юрійчук надала редактору журналу «Німчич» Віктору Максимчуку, редактору (директору) ПП «Медіа центр» Марині Кисилиці та поету, товаришеві письменника Миколі Близнюку. Пам'ять про славного сина України вшанували хвилиною мовчання.
Священник Свято-Михайлівської церкви м. Вижниці відправив панахиду за упокій Івана Гришина-Грищука та освятив барелєф на його честь.
– Хай Господь віддячить Вам за пам'ять, – сказав отець, звертаючись до родини, присутніх.
Про важливість увіковічнення пам'яті непересічного, багатогранного таланту відомого письменника, вплив його творчості на виховання патріотизму, любові до України з глибокою шаною і повагою говорили вижницький міський голова Олексій Чепіль, заступник голови районної ради Сергій Вірста, в. о. голови райдержадміністрації Юрій Татарин.
Зокрема, він сказав, що було б добре назвати в честь Гришина-Грищука одну з вулиць Вижниці.
Надзвичайно теплим був виступ редактора (директора) ПП «Медіа-центр» Марини Кисилиці. Вона відзначила високу інтелігентність, внутрішню красу письменника, якого вивчала у студентські роки. Про свого «літературного хрещеного батька» із сумом згадував поет з Косівщини Микола Близнюк.
– З творчістю Івана Гришина-Грищука пов’язана ціла епоха, – сказав голова районного об’єднання товариства «Просвіта» Дмитро Никифоряк. – Вона заслуговує на те, щоб її вивчати у школах району. А ще було б добре видати всі твори письменника.
Палко любив він і українську пісню, особливо «Гуцулку Ксеню». Ольга Дроняк – художній керівник Вижницького РБНТД у його пам'ять виконала пісню «Хай добро вам сіється»…
Учасники урочистої події ще довго не розходилися, ділилися враженнями між собою. А з барельєфа на них дивився своїм мудрим, вдячним поглядом митець, патріот, філософ. Не бачив він серед присутніх однієї дорогої його серцю людини, коханої дружини п. Ольги, з якою пліч-о-пліч пройшов нелегкою дорогою життя, яка ділила з ним всі його болі і тривоги. Через свій поважний вік вона не змогла прийти. Але у ці хвилини серцем і душею була з усіма, хто віддав данину шани і поваги її дорогому і незабутньому.
А журналісти «Вижницьких обріїв» кожен день заходитимуть в редакцію з почуттям гордості від того, що колись і Іван Гришин-Гришук відкривав сюди двері, залишивши тут часточку своєї душі і серця. Виношують думку, щоб увіковічнити у меморіальній дошці імена всіх відомих письменників України, долі яких були пов’язані з районним часописом – Бориса Гончаренка, Володимира Бабляка, Анатолія Речмедіна, Івана Кутеня та багатьох інших.
Автор статті Марія МАЗЕПА
Більше фото за посиланням https://www.facebook.com/pg/vnrda/photos/?tab=album&album_id=2446408295467752
