22 травня 1861 року сучасники втілили один із заповітів Тараса Шевченка — поховали його «на Вкраїні милій». Другий заповіт — порвати кайдани й окропити волю кров’ю ворога — продовжують втілювати нащадки.
22 травня 1861 року, 163 роки тому, Шевченка перепоховали на Чернечій горі поблизу м. Канева Черкаської області. Його «Заповіт» було виконано близькими друзями Кобзаря. Могила мала вигляд кургану, згодом поставили дубовий хрест. У 1925 році на місці поховання було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка». Звідси відкривається чудово панорама Дніпра. Дивлячись на всі ці краєвиди стає зрозумілим, чому ця місцевість так припала до душі Тарасу Григоровичу.
У 1939 році на могилі встановили бронзовий пам’ятник. Могила Шевченка має статус пам’ятки історії та монументального мистецтва.
Сьогодні, коли український народ виборює право на вільне майбутнє, слова геніального поета «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» особливо глибоко сягають серця.
Поет став символом боротьби багатьох поколінь українців за свободу та незалежність, як у ХІХ та ХХ століттях, так і у ХХІ столітті, коли росія вкотре намагається знищити все українське. По собі Кобзар залишив чимало настанов, у яких закликав боротися та не здаватися.
З повагою,
Голова Вижницької районної ради Михайло Андрюк
