Гуцульське кредо — волю і красу
Великі предки в спадок віддали нам,
Щоб ми несли його високу суть
І дарували горам і долинам.
У рушниках, в перекликах трембіт,
У писанках, що так милують душу,
Відбився зримо весь гуцульський світ
Як у прозорих плесах Черемошу.

29-31 серпня 2003 року столицею Гуцульщини стала чарівна Вижниця. Три дні Вижниччиною крокував ХІІІ Міжнародний Гуцульський фестиваль. Веселковими барвами сяяли самобутні вироби майстрів з усіх куточків Гуцульщини. Народне мистецтво постало у всій своїй величі і красі. Єдналися гуцули в пісні, слові, танці. Єдналася-браталася велика гуцульська родина. Він зібрав понад 2 тисячі учасників, об’єднаних майже у 100 аматорських колективів, які представляли всі гуцульські регіони.
Гарні, по-літньому спекотні дні вилились у справжнє свято гуцульської співанки, гумору, музики і танцю. Такого розмаю талантів не пам’ятають ворота в Карпати (так називають Вижницю).
Відкриваючи фестивальне дійство, голова районного товариства «Гуцульщина» Василь Марчук пригадав вислів про нашу Вижницю Івана Франка, який, коли її відвідав, написав:

Про Вижницю, певне, не кожний чував,
А Вижниця — то не дурниця!
В куті тім «гуцульський король» панував
Преславний Лук’ян Кобилиця.

На відкритті фестивалю представники делегацій вбрали символічне фестивальне дерево, а вже після цього було півгодинне привітання гостей колективами Вижницького району. Звісно, не обійшлось без традиційних запалення ватри і звичних привітань поважних осіб.
У фестивальних заходах взяли участь і виступили, окрім представників Гуцульщини, почесний голова товариства «Гуцульщина» у Великобританії Антін Ясельський, директор філії «Гуцульщина» науково-дослідного інституту українознавства Петро Шкрібляк, радник міністра культури Румунії Ярослава Колотило, ведучий спеціаліст управління регіональної політики Міністерства культури України Надія Давидова. В рамках фестивалю проведено науково-практичну конференцію на актуальну тему «Ріки і гірське життя».
Прибув на фестиваль син Вижниччини, відомий художник, який проживає у Парижі, Темістоль Вірста. У 2004 році йому виповнилось 80 років. Тому на його честь у Вижницькій художній школі обладнано клас — музей художника, а під час фестивалю в селі Іспасі відкрито іменну дошку на будинку, де він народився і жив у молоді роки.
В ці дні вся Вижниця перетворилась на великий концертний майданчик. Учасники фестивалю змагались у різних жанрах: декламації, вокалу, хореографії, фольклорному, прикладному, музичному та театральному мистецтвах. Перемогу здобули найдостойніші, але у всіх учасників залишились незабутні враження від перебування на цій мальовничій та щедрій землі.
На місцевому стадіоні «Черемош» проходили виступи коломийкарів та фольклорних ансамблів. В центрі міста представляли музичне, оркестрове, танцювальне гуцульське мистецтво, а також таланти троїстих музик. А в селі Чорногузи знаходився центр фольклору та етнографії району, де проходили змагання театральних колективів, гумористів та читців.
У кожному з восьми жанрів, представлених на конкурсі фестивалю, було вручено по 27 дипломів лауреатів ІІІ ступеня, ІІ ступеня, і стільки ж — першого. Гран-прі цього року вручили шістьом учасникам.
Звісно, запалена у день відкриття ватра, погасла, але вижницькі іскри від неї залишились у пам’яті учасників та гостей фестивалю. З іскор наступного року гуцульський фестиваль воскрес знову — у селищі Путила Чернівецької області.

Джерело: https://gig.kosiv.biz/685/ та http://www.kosivart.com/…/…/hutsul_festival.vyzhnytsya-XIII/
Фото з архіву Василя Марчука